Ірина Білик - Сніг

Сніг жорстоким бува

Таким

Замітає твої сліди

Замість спогадів

Білий дим

Тих сніжинок, що з висоти

Я до ранку вже не засну

Сніг,що тане-тепер вода

Залишає мене одну

В ніжну цю заметіль, шкода

І чому посеред зірок

Я танцюю, як уві сні

Твій назустріч тепер крок

Не потрібен мені, ні

Вдалечінь не дивлюсь вже

Не рахую до ста тепер

Лютий я не люблю за те

Що назавжди забрав тебе

Залишають,коли біль

Засинають,коли пітьма

І не треба тепер зусиль

Щоб у серце прийшла зима