Ірина Білик - Без Тебе

Ти прийдеш світанком до мене

По росі із пʼянкого туману

Ми скупаємо в промені щастя

Наші душі, як в океані

Не забув знаю і не забудеш

Як дощі цілували сліди

Як нам падали зорі в долоні

| як все згубив , раптом, ти

Та тільки я, повір, без тебе свої світанки не уявляю

Тебе щодня, щоночі так не вистачає

Мені без тебе самотньо і так погано буває

Мене щодня, щоночі твоє кохання тримає

Зігрівались обіймами літа

Босоніж від дощу утікали

Від недобрих очей ми з тобою

Як на крилах, в небо злітали

Я від долі натомість ніколи